Народна партизансько-підпільна боротьба проти німецько-фашистських окупантів розпочалася з перших днів окупації та охопила всю зайняту ворогом територію України. Її розмах не мав аналогів у світовій історії. Партизани та підпільники при підтримці місцевого населення у тилу ворога здійснювали бойові операції, нападали на ворожі гарнізони, поліцейські дільниці, дезорганізовували і підривали своєю діяльністю основи окупаційного режиму. Особливо великих масштабів партизансько-підпільна боротьба розгорталась на подільських землях. Далі на yes-khmelnytskyi.
Хто став очільниками партизанських рухів у Хмельницькій області?
На Поділлі було організовано 93 партизанські групи та загони чисельністю 805 осіб, з них: комуністів – 115, комсомольців – 230. На підпільну роботу відправили 95 бійців. Це дало можливість створити підпільні організації у 37 районах області. Хоча залишений для підпільної роботи ОК КП(б)У свого завдання не виконав. У період з липня по серпень 1941 року виникла Славутсько-Шепетівська партизансько-підпільна організація під керівництвом військового лікаря фашистського концтабору “Грос-лазарет” Михайлова, яка за короткий час створила підпільні організації у Полонському, Грицівському, Берездівському районах. Після його загибелі наприкінці 1942 року підпілля очолив вчитель із села Стригани Славутського району Одуха. В його партизанському загоні було понад 80 осіб, а згодом ця цифра збільшилась до 160 осіб. Це були вʼязні “Грос-лазарету” та місцеві патріоти. Вони вели жорстокі бої та здійснювали диверсійні операції на Славутчині, а потім на Житомирщині під командуванням Сабурова.
Як формувалось Камʼянець-Подільське партизанське зʼєднання?
17-18 вересня 1943 року формується Камʼянець-Подільське партизанське зʼєднання імені Ф. М. Михайлова зі бойовим складом, що зросло від 430 до 2642 бійців. До зʼєднання входило 11 партизанських загонів. Всього за списками пройшли 4919 бійців. Агентура партизан діяла у великих установах і військових частинах ворога: Камʼянецькій, Славутській, Ляховецькій, Шепетівській, Дунаєвецькій, Проскурівській, Меджибізькій, Михампільській поліції, Шепетівському козачому полку, на станції Гречани, багатьох підприємствах і окупаційних установах. Серед бійців зʼєднання виділялися талановиті розвідники, агентурні резиденти – Іван Мазульов, Іван Нішенко, Станіслав Швалленберг, Микита Гончаров, юні партизани-розвідники Валя Котик, Степан Кащук, Коля Трухан та інші. Від підривної діяльності залізничників шаленіли фашисти. Для робітників, працівників станції та залізничних бригад було організовано два пропускні пункти. Систематично проводились перевірки робочих місць, допоміжних приміщень та складів. За найменшу підозру – тюрма, розстріл. Підпільна група залізничників працювала до визволення Проскурова від гітлерівських окупантів. Бойові та диверсійні дії зʼєднання проводило на території Камʼянець-Подільської області та суміжних районах Рівненської, Житомирської, Тернопільської областей. Зʼєднання здійснило 948 бойових та диверсійних операцій, підірвало 287 ворожих ешелонів, 2 залізничні станції, 49 шосейних мостів, спалено 28 складів, 15 електростанцій, 14 заводів. Було вбито і взято у полон понад 16 тисяч фашистів і поранено 10880 гітлерівців на території Хмельницької, Житомирської, Рівненської, Тернопільської, Волинської областей. Зʼєднання втратило 25 осіб вбитими, 290 було поранено, 61 – пропали безвісти. У ході їх дій було захоплено багато трофейної зброї, майна, транспортних засобів, особливо у боях на Славутчині, Шепетівщині та інших населених пунктах. 3 5 травня 1943 року у Камʼянець-Подільській області партизанський рух очолив депутат Верховної Ради СРСР, секретар підпільного обкому КП(б)У, начальник обласного штабу партизанського руху Олексенко Степан Антонович. Йому були підпорядковані 3 зʼєднання Сабурова, 5 партизанських загонів чисельністю 579 осіб. 22 липня 1943 року із цього зʼєднання виділені загони “За Батьківщину”, імені І. Богуна та імені О. Пархоменка. 5 грудня 1943 року на базі 3 партизанських загонів цього зʼєднання створюється відокремлене Камʼянець-Подільське зʼєднання партизанських загонів під командуванням С. А. Олексенка. До лютого 1943 року їх чисельність становить 1739 осіб. 3 7 лютого 1944 року розпочалась бойова діяльність Камʼянець-Подільського партизанського зʼєднання ім. Г. І. Котовського. Тут воювало 923 бійців. Зʼєднання вело жорстокі нерівні бої на Поліссі та на Станіславщині, а 24 березня 1949 року влилось у Червону армію. Зʼєднання знешкодило 53 ешелони, 558 вагонів, знищило літак, 10 танків, 34 автомашини, залізничний і 5 шосейних мостів. Бійці захопили та утримували до приходу Червоної армії Славуту, Плужне, Ізяслав, Остріг. Тільки з 5 грудня по 10 березня 1944 року зʼєднання провело 195 бойових операцій та диверсій, знищили 31 ворожий ешелон, 340 вагонів із живою силою і технікою, зруйнували 19 залізничних і шосейних мостів.
Як боролись із нацистами у Проскурові?
У Проскурові боротьбу з нацистами очолив колишній секретар Чернівецького РККП (б)У М. А. Храновський. У вересні 1941 року він разом з однодумцями обʼєднав підпільні групи міста у підпільно-партизанську організацію.
До неї переважно входили військовослужбовці, які у перші дні війни були поранені і перебували на лікуванні у Проскурівському військовому госпіталі. При евакуації госпіталю на станції Богданівці ешелон з пораненими розбомбила фашистська авіація. Ті, хто залишилися живими, повернулися у Проскурів до рідних та знайомих. Їм вдалось здобути зброю на військовому складі – 3 кулемети, 12 гвинтівок, 13 пістолетів, 6 кулеметних дисків, 5 ящиків патронів, 3 ящики гранат та 50 кілограмів вибухівки. Підпільники розгорнули справжню війну на шосейних дорогах Хмельницький – Старокостянтинів, Хмельницький – Меджибіж – Летичів, Хмельницький – Михалпіль, Хмельницький – Чорний Острів. Підпільні організації і групи діяли у Проскурівському, Михалпільському, Чорноострівському, Віньковецькому, Миньковецькому, Чемеровецькому, Новоушицькому, Вовковинецькому, Староушицькому, Барському, Деражнянському, Ярмолинецькому, Летичівському, Солобковецькому, Смотрицькому, Дунаєвецькому, Городоцькому, Меджибізькому, Красилівському, Сатанівському районах. Підпільні друкарні діяли у Чемерівцях, Проскурові, Барі, Чорному Острові та інших містах. 3 жовтня 1943 року активну участь в організації партизанського підпілля брав Ніколюк Іван Корнійович, він же Житняк Семен Федорович. До війни він працював першим секретарем Дунаєвецького РК КП(б)У, очолив у червні 1943 році підпільний обком партії та обласний штаб партизанського руху. Новоствореним підпільним обкомом партії та облштабом партизанського руху було організовано 13 партизанських загонів з 896 бійцями. Штаб працював самостійно без звʼязку з ЦК КП(б)У до січня 1944 року.
Яких результатів досягли бійці партизанських загонів?
Проскурівським підпіллям було створено три партизанських загони чисельністю 352 бійці, а також 5 диверсійних груп. Диверсійно-підпільними групами проскурівських патріотів було проведено 589 диверсійних актів, зіпсовано 196 паротягів, 22 ворожих ешелони, при цьому вбито і поранено понад тисячу фашистів, знищено 37 танків, 16 літаків, 44 автомашини, звільнено від відрядження до рейху понад 1000 юнаків і дівчат, відправлено до партизанів 250 осіб. У боротьбі проти фашистів в області брали участь понад 20 тисяч бійців, 37 партизанських загонів обʼєднаних у пʼять партизанських зʼєднань. 18 березня 1944 року залишки партизанського руху та обком КП(б)У припинив свою діяльність. 28 березня 1944 року партизанські загони та підпільні організації зʼєдналися з Червоною армією.
