Князь Роман-Станіслав Адам Санґушко та історія його родини

У 1800 році народився військовий діяч, повстанець та князь Роман-Станіслав Адам Санґушко. Він відстоював незалежність Польщі, проте зробив свій внесок і у розвиток Хмельниччини. Більше про все це розповість Хмельницький Yes.

Яскраве та бурхливе життя

Саме так можна охарактеризувати життя князя, аналізуючи шлях цієї шанованої людини. Слава про князя Романа-Станіслава Адама Санґушко ширилася не лише на території Царства Польського, але й по всій Європі.

Він народився у селі Антоніни Красилівського району у шанованій та відомій родині князів Санґушків. Старший син князя Євстафія Санґушко та Клементини Чарторийської провів дитинство за кордоном, а юність – у Берлінському університеті.

Роман-Станіслав Адам Санґушко вступив на військову службу юнкером Кавалергардського імператорського полку, виконуючи вимогу царя Олександра І. Через три роки він вимушено пішов у відставку через хворобу, поїхав до Європи лікуватися.

У 1829 році князь одружився із графинею Наталією Потоцькою. У подружжя народилася у Славуті донька Марія, але жінка померла під час пологів. Дитину виховували дідусь та бабуся, адже батька заарештували.

Російські кавалеристи захопили у полон князя, після чого віддали під суд. Вирок був страшний – зрада присяги імператору. Підсудному радили посилатися на важкі сімейні обставини (смерть дружини), проте він відмовився, вказавши істинну причину: «За переконання». Вироком стала втрата княжого титулу, дворянства, військового звання та висилка до Тобольська, конфіскація майна.

Цікавим є факт, що фраза «За переконання» стала девізом герба князів Санґушків.

Повернення на Волинь

Після вироку Романа-Станіслава у квітні 1832 року зарахували рядовим у Сибірський лінійний батальйон, далі – перевели на Кавказ, а у 1841 році звільнили із дозволом жити у Москві. Передбачалася заборона права виїзду, проте вже через 4 роки йому вдалося повернутися на Волинь.

Романа-Станіслава Адама Санґушко відносять до послідовників волинської економічної школи, а також до ініціаторів-засновників Київського приватного комерційного банку.

У Славуті та селі Білогородка (нині – Ізяславський район Хмельниччини) чоловік відкрив перший акціонерний банк, побудував такі заводи:

• п’ять піско-цукрових заводів;
• рафінадно-цукровий;
• чавуноливарний;
• сталеплавильний;
• завод сухої хімічної дистиляції смоли.

Відомо, що впродовж 1848-1849 років він розробив план раціонального використання лісових угідь, використавши при цьому австрійську систему.

Поліпшення добробуту місцевих

Після звільнення зі служби за станом здоров’я та позбавлення всіх прав на володіння майном заможних батьків, чоловік жив не у палаці, а у конюшні. Незважаючи на це, він зробив надзвичайно багато для розвитку Хмельниччини, а також для поліпшення добробуту місцевих мешканців.

Прикладами цього є запровадження системи сівозмін на полях, розбиття лісів на сектори на Славутині (нині – місто Славута у Шепетівському районі Хмельницької області).

В історичних джерелах збереглися відомості щодо того, що саме Роман Старший (саме так його називали славутчани) дозволив кріпакам замінювати панщину грошовою платою, а також відкрив лікарню для селян.

У 1857 році йому повернули княжий титул. Це було не так просто, адже його батько звертався до Петербургу, а потім – донька. Підтвердивши князівське походження, показавши відповідні документи, імператор Олександр ІІ повернув Роману-Адаму Санґушко титул.  

26 березня 1881 року князь помер, його поховали у підземеллі костелу Святої Дороти. Варто зауважити, що це родинна усипальниця князів Санґушків, відома пам’ятка християнської сакральної архітектури XIX століття, яка знаходиться у місті Славута.