Період між падінням Гетьманату і переїздом до Камʼянця-Подільського Директорії УНР залишається одним з найменш досліджених в історії міста і камʼянецької залоги. Кам’янець-Подільський у 1920 році був важливим стратегічним центром боротьби за українську державність. У цей період місто стало одним з останніх форпостів Української Народної Республіки (УНР) перед остаточною окупацією більшовиками. Українська залога Кам’янця-Подільського відігравала ключову роль у військових і політичних процесах того часу. Також дізнавайтеся про Устима Кармалюка, який очолив селянські протести на Поділлі у 19 столітті. Далі на yes-khmelnytskyi.
Історичні передумови
На момент антигетьманського повстання у місті дислокувався цілий ряд різноманітних військових і воєнізованих структур. Це частини створюваної гетьманською владою армії мирного часу, представлені 7-м пішим Подільським і 4-м кінно-гарматним полками, а також рядом інституцій військового відомства – військовим судом, шпиталями, складами тощо. Також це штаб 2-ї Подільської бригади Окремого корпусу прикордонної варти і ряд охоронних підрозділів – повітова охоронна сотня, Хотинська охоронна сотня. Третім сегментом міської залоги була створена відповідно до гетьманського указу від 22 жовтня 1918 року добровольча дружина, яка, хоч і вважалась формуванням міської самооборони, комплектувалась переважно з осіб з військовим досвідом. Дружина ділилась на 14 відділів, студентську сотню, кулеметну команду й гарматну батарею.
Після повалення гетьманського режиму і переходу Камʼянця-Подільського під владу Директорії значно зросло військове значення гарнізону міста, частини якого впродовж грудня-січня були укомплектовані мобілізованими та доведені до досить значної чисельності (станом на 11 січня 1919 року):
- 7-й піший Подільський полк імені гетьмана Івана Мазепи – 900 багнетів і 42 кулемети;
- 4-й кінно-гарматний полк – 9 легких гармат.
Збереглись окремі згадки про формування Студентського полку, однак цей процес завершився невдачею.
Концентрація військових резервів
Наприкінці січня до Камʼянця було переведено штаб Окремого корпусу кордонної охорони та чотирьох бригад, які ще залишались в його складі (включно з Подільською). Командир корпусу Олександр Жуковський був призначений надзвичайним комендантом міста. Очевидно, вже у березні 1919 року зʼявилась думка перетворити Камʼянець-Подільський на основний центр підготовки резервів для армії УНР. Дмитро Дорошенко у спогадах вказував, що за наказом уряду до міста мали бути переведені військові навчальні заклади. Важко сказати, наскільки успішним було виконання цього наказу, однак відомо про перебування у Камʼянці Київської інженерної та Чугуївської військових шкіл.
Іншим свідченням на користь припущення про концентрацію у Камʼянці резервів може слугувати зосередження у місті частин колишнього II Подільського армійського корпусу та створення на їх базі 2-ї запасної бригади. До складу бригади увійшли більшість частин, що входили раніше до ІІ Подільського корпусу, а першим її командиром став колишній комкор генерал Федір Колодій.
27 березня 1919 року Головна Команда армії УНР видала наказ, за яким 2-га запасна бригада мала включати 3-й Проскурівський, 4-й Подільський та 5-й Брацлавський запасні полки. Кожен піхотний полк за наказом 27 березня мав тимчасово включати лише один піший курінь, а за відповідної нагоди планувалось розгортання частин.
Перехід на бік більшовиків
Наприкінці березня 1919 року Камʼянець-Подільський став ареною боротьби між різними українськими політичними силами і важливу роль у цій боротьбі відіграли дислоковані у місті військові частини. Як свідчать документи, на бік більшовиків перейшла значна частина камʼянецького гарнізону, з яких розпочалось формування місцевого караульного батальйону. Майже у повному складі перейшли на бік більшовиків дислоковані у місті прикордонні частини. Фактично більшовицький гарнізон Камʼянця-Подільського у квітні-травні 1919 року продовжував діяти на основі колишніх частин армії УНР.
Паралельно з наведенням ладу в особовому складі частин, більшовики активно використовували захоплені у місті матеріальні ресурси. Антонов-Овсієнко згадує про вивезення зі складів у Камʼянці та низці інших міст величезних запасів зброї та амуніції. На початку червня 1919 року Камʼянець-Подільський був звільнений від більшовиків частинами армії УНР, після чого розпочалась нова сторінка в історії гарнізону міста.
Склад і функції залоги
Залога Кам’янця-Подільського у 1920 році складалася з регулярних частин Армії УНР, підрозділів Дієвої армії та різних добровольчих формувань, що підтримували українську державність. Серед них були залишки військових частин, які відступили після боїв у Києві та інших регіонах, а також новобранці, мобілізовані на Поділлі.
Головним завданням залоги було:
- забезпечення оборони міста від більшовицьких і польських військ;
- підтримка порядку у місті в умовах воєнного стану;
- організація евакуації уряду та цивільного населення у разі відступу;
- координація дій з союзниками, насамперед з Польщею, у боротьбі проти Червоної армії.
Влітку 1920 року Кам’янець-Подільський опинився в епіцентрі бойових дій. Після наступу Червоної армії та розгрому польських військ українські частини змушені були з боями відступати. 16 листопада 1920 року українська залога залишила місто, яке захопили більшовики. Це стало остаточним завершенням боротьби УНР за контроль над Поділлям. Залога Кам’янця-Подільського 1920 року стала символом відчайдушної боротьби українських військових за незалежність, їхньої вірності ідеалам державності та жертовності в умовах військових поразок.
Також дізнавайтеся про цензову промисловість на Хмельниччині у період з 1921 року по 1928 рік.