Четвер, 21 Жовтня, 2021

Як Хмельницький вшановує пам’ять колишнього мера Михайла Чекмана

Ось уже два десятиліття  поспіль 21 липня Хмельницький вшановує пам’ять свого колишнього мера Михайла Чекмана та його дружини Галини Сергіївни, які трагічно загинули в автокатастрофі. Всього дванадцять років він очолював місто, але за цей час встиг зробити стільки, скільки іншому не під силу за все життя. Чим і залишив по собі добру, світлу пам’ять у серцях хмельничан, тих, для кого працював і про кого дбав. Читайте детальніше на yes-khmelnytskyi.

Беззаперечний авторитет серед усіх

За словами Володимира Чекмана, брата Михайла Костянтиновича, він міг знайти спільну мову з будь-ким, міг посеред дороги заговорити зі старенькою бабусею, запитати про її проблеми. До нього в кабінет міг зайти будь-хто, без пропуску, і він жодного розу нікого не відправив з прийому тільки тому, що в нього закінчився робочий день.

Вулицями він ходив сам, без охорони. На роботу ходив пішки, виходив о шостій ранку, щоб самому подивитися, що робиться у місті, де що треба зробити: де дорога розбита, де труби поміняти… Він мав знати все, що робиться в місті.

Іван Федоров, екс-заступник міського голови Михайла Чекмана, каже:  Михайло Костянтинович був чудовим господарником, і завжди казав: «Моя робота – це відремонтовані дороги, прибрані вулиці, тепло в помешканнях».

А ще це була дуже смілива людина. Михайло Костянтинович розумів проблеми простого люду. Хмельницький перший в Україні, при безгрошів’ї 90-х, прийняв рішення про безкоштовний проїзд інвалідів і ще ряд рішень щодо пільг для них.

чекман

Він умів і працювати, і відпочивати

Лідія Біленька, член громадської ради при міському голові, очільниця міської ради жінок, підкреслює простоту мера. Він вмів знаходити спільну мову будь з ким, і не дивися, хто перед ним: простий робітник чи директор крупного підприємства. Простим був і його побут – у звичайній квартирі на Львівському шосе стояли старенькі меблі. Найбільше вражав диван без ніжки, яку заміняла банка.

Михайло Костянтинович, віце-президент асоціації міст України, був знаною людиною в Україні. Його методам керування вчилася вся країна: Рівне, Чернівці, Миколаїв, Херсон… Причому звідти приїжджали цілими командами. Адже він не скидав усю роботу на заступників, а знав усі галузі досконально: освіту, медицину, транспорт, підприємництво тощо.

Усі, хто мав справу з Михайлом Костянтиновичем, пам’ятають його не лише як мудрого керівника, а й веселу, компанійську людину. Прийшовши на посаду, він сказав: «Я хочу створити не команду апаратників, а колектив однодумців, які б розуміли проблеми людей і вирішували їх».

Михайло Чекман, безперечно, був успішним кризовим менеджером. Хіба не з його іменем ми пов’язуємо реформи в медичній, освітянській, соціальній галузях, у комунальній сфері? Дуже яскравою сторінкою його громадської діяльності стала робота в Асоціації міст України, де завжди прислухалися до його думки, і де він користувався беззаперечним авторитетом.

Михайло Костянтинович був патріотом і з його ініціативи було споруджено пам’ятник жертвам сталінських репресій. Так само і демонтаж пам’ятника Леніну на площі був його особистою ініціативою, що стало добрим прикладом для багатьох його колег зі всієї України.