Історія цього селища міського типу Хмельниччини починається ще в 1366 році. Про заснування поселення свідчать архівні документи, а за даними перепису 2020 року, кількість мешканців сягала 956 осіб. Більше про історію селища та вклад короля Сигізмунда і графа Пшездецького розповість Хмельницький Yes.
Як заснували поселення?
Завдяки знайденим та збереженим архівним документам стало відомо, що воєвода Свищ разом із дружиною втекли на Острів Буга, де й оселилися. Вони заснували містечко, а для захисту – обкопали захисними ровами.
Важким викликом Середньовіччя стала чума, адже тоді все населення вимерло. Ті мешканці, яким вдалося вижити, покинули свої оселі після того, як спалили. Таким чином, острів став «Чорним».
Перший власник
Першим власником земель Чорного Острову став князь Луцький Любарт. Згодом власники цього місця змінювалися, влада та землі перейшли у спадок до князів Свіщів. Саме останні узаконили назву Чорний Острів.
Наступними власниками земель із сумнозвісною історією стали князі Вишневецькі, Огійські. З 1572 року на землях запанував граф Пшездецький разом із родиною.
Важливим став 1556 рік, коли король Сигізмунд Август подарував містечку Магдебурзьке право. Документ дозволив Чорному Острову розвиватися. Наприклад, було збудовано та укріплено замок, завдяки чому козаки мали змогу вести оборонні битви.
У той час на Чорному Острові проживав князь Трансильванський, а між польською шляхтою та козаками тривали запеклі бої.
У 1545 році було здійснено перепис населення. На той час на Чорному Острові проживало 856 осіб (православних) та 854 євреї.
Як жили та чим займалися на Чорному Острові?
Жителі невеликого поселення здебільшого займалися землеробством. У неділю люди ходили до церкви: Вознесенської (не збереглася до наших днів) чи Воскресенської.
Карл Пшездецький виділив основну частину коштів для фінансування костелу на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Якщо вірити надійним історичним джерелам, то на території костелу навіть встановили орган.
У церковній книзі записували всіх прихожан, яких за даними 1858 року було понад 5 тисяч осіб.
Поки люди працювали, на Чорному Острові розвивалося повітове дворянське училище для панночок. В освітньому закладі вихованок навчали французької та польської мов, а також навчали всім тонкощам етикету. Певний проміжок часу (з 1856 по 1859 роки) в училищі викладав історію Леонід Глібов. Тож український поет та байкар теж долучився до просвітлення та виховного процесу юних панночок.
Виробництва графа Пшездецького і влада
Чорний Острів став ще й осередком підприємницької діяльності. На його території розміщувалися такі заводи: столярний, цукровий, механічний, поташний, пивоварний, цегляний. Один з них зберігся в Острозькій академії.
Торгівля, ярмарки процвітали, а кількість населення стрімко наближалася до відмітки у 10 тисяч осіб.
Цікавим є те, що землі Чорного Острова передавалися із покоління в покоління – це було 20 сіл та людей, якими володіли графи Пшездецькі. На території цих земель власники збудували розкішний замок, який складався з двох крил. В одному заможна родина відпочивала, а у іншому – приймала гостей. У колонній залі знаходилося фортепіано, де часто збиралися високопоставлені особи.
Можливо влада та багатство стали причиною тому, що граф Пшездецький увійшов в історію як жорстокий пан. Він змушував кріпаків працювати кожного дня, навіть у свята. На нього подавали до суду, проте справи з таким же успіхом закривали. Життя графа було безтурботним, проте у 1873 році його щастя було захмарено гіркою втратою доньки. Вона впала з коня та переломила хребет, після чого померла у 21-річному віці.
У 1898 році Карл помер, а вдова Пшездецька продала маєток невідомому власнику. Жінку поховали біля рідних – у сімейному склепі.
