У 1929 році у Відні була створена Організація українських націоналістів. Вона об’єднала ряд українських організацій, які вже існували, та мала на меті створення національної держави на всій українській етнічній території. Найбільшу активність ОУН мала на заході Україні, хоча у різний час осередки існували у Європі, США, Канаді та Маньчжурії. У 1940 році ОУН розкололася на два осередки — ОУН(м) під керівництвом Андрія Мельника та ОУН(б) під проводом Степана Бандери. На Хмельниччині “Поліська Січ” провела Шепетівську операцію. Це відбулося ще до того, як Українську повстанську армію сформувала ОУН(б). У ніч на 19 серпня 1942 року “бульбівці” напали на залізничну станцію Шепетівки. У результаті партизани заволоділи чотирма ешелонами майна та звільнили два ешелони людей, яких везли на примусові роботи до Німеччини. Про цю операцію Тарас Бульба написав у своїх спогадах, спираючись на розповіді двох командирів, які брали у ній участь. Далі на yes-khmelnytskyi.
Які осередки УПА існували на Хмельниччині?
Оскільки найбільшу активність ОУН мала на заході Україні, то й Хмельниччина не стала винятком. Так, у листопаді 1941 року у Проскурові відбулася зустріч місцевого осередку з представником зі Львова. На ній наголошувалося, що німецькі окупанти вважають українських націоналістів своїм головним ворогом. Наприкінці 1941 року розпочалися переслідування та арешти членів та прихильників ОУН, перша за все — ОУН(б). Це спровокувало появу підпілля та початок збройної боротьби проти окупантів. Загони УПА на Хмельниччині були сформовані протягом осені-зими 1942-1943 років. Серйозні збройні сутички розпочалися навесні 1943 року, а влітку того ж року були проведені рейди УПА. Нацисти переслідували українських націоналістів, так, влітку 1943 року у Проскурові розстріляли провідника північної округи Борисюка.
Загалом на Хмельниччині діяли 10 груп УПА. Територія області належала до групи “УПА-Південь”. Повстанці здійснювали диверсійні акції та займалися пропагандистською роботою. Протягом грудня 1944 року УПА вела бої зі 127 полком НКВС між Жмеринкою та Кам’янцем-Подільським. Від листопада 1944 року до лютого 1945 року УПА провела 79 антирадянських акцій.
На початку 1950-х років на Хмельниччині діяли Кам’янець-Подільський окружний провід ОУН “Дон”, Віньковецький, Дунаєвецький, Теофіпольський, Білогірський та інші надпроводи, крайовий провід “Поділля”. Одним з головних завдань у боротьбі з націоналістичним підпіллям радянська влада вважала його локалізацію у межах заходу України.
Хто займався ліквідацією представників УПА?
Тривалий час лінія зв’язку існувала на межі тодішніх Орининського району Кам’янець-Подільської області та Скала-Подільського району Тернопільської області. Нею на Схід переправляли підпільників, літературу та пошту. Координував лінію провідник Микола Штойко (“Богун”). 15 серпня 1951 року управлінням Міністерства державної безпеки СРСР у Кам’янець-Подільській області була проведена операція, у результаті якої був захоплений підпільник Михайло Пиріг. Під час допиту він вказав на перебування “Богуна” та його заступника — “Андрія”. Того ж дня оперативна група знайшла криївку. “Богун” та “Андрій” загинули в бою. У результаті лінія зв’язку була порушена. Однак це було з’ясовано лише у жовтні 1951 року після ще кількох операцій. У результаті цих операцій загинули або були заарештовані підпільники ОУН-УПА в Ярмолинецькому та Дунаєвецькому районах. Працівники МДБ також з’ясували, що підпільники намагаються організувати лінію зв’язку на півночі області. Внаслідок проведених операцій були вбиті представники ОУН-УПА у Білогірському та Віньковецькому районах. Аналогічні операції проводились у різних районах області до 1952 року. Останній бій УПА відбувся 14 квітня 1960 року у Тернопільській області проти оперативної групи управління Комітету державної безпеки СРСР. На трьох підпільників кинули близько 500 оперативників. У результаті двоє націоналістів були вбиті, а одна учасниця руху, Марія Пальчак, була взята у полон. Зрештою її засудили до ув’язнення, після чого вона повернула до рідного села та вже за незалежності України померла.
