Наприкінці 17 століття у Теофіполі на Хмельниччині розпочався новий етап. Власник поселення Павло Кшиштоф Сенюта, передав володіння землями та людьми князеві Станіславу Яну Яблоновському – видатному державному діячеві та блискучому полководцю. Територія сучасного Теофіполя була повністю знищена нападами татар у період з 1593 року до 1626 року та воєнними діями, що розгортались з 1648 року по 1649 рік. Тоді Станіслав Ян Яблоновський передав ці території своєму синові – Александру Яну Яблоновському. Саме йому гетьман Іван Мазепа видав грамоту та звільнив володіння від сплати контрибуції. Важливою подією у житті Александра стало його одруження з Теофілією Сенявською. Вона була донькою князя Миколая Ієроніма Сенявського. Це була подія величезного значення у житті обох магнатських родів, представники яких були рівними у походженні, майновому становищі та заслугах перед Вітчизною та королем. В історії Теофіполя особливу роль відіграли жінки. Саме в їхніх руках селище перетворилося на культурний та релігійний осередок. Власниці дбали про економічне процвітання, захист та розвиток земель. Далі на yes-khmelnytskyi.
Постать Теофілії увійшла в історію міста
Місце народження та проживання Теофілії до заміжжя невідоме. Також дослідники не віднайшли її портрета. Невідомо, де саме проживала родина Яблоновських. У 1718 році княгиня переїхала на Поділля. Родина активно розбудовувала місто, створювала господарське управління та займалась меценатством у Теофіполі. Документи свідчать, що у 1739 році Теофілія видала указ про призначення фундації для заснування та будівництва церков і монастирів. Для цього вона передала кошти на фундації у селах Вовківці та Тараканівка. Будівельні роботи було завершено у 40-х роках 18 століття та освячено храми єпископом Луцько-Брестським Франциском Антонієм Кобельським. Тоді костел став центром громади, яка включала Теофіполь та кілька навколишніх сіл. Згодом тут започаткували парафіяльну школу, що поклало початок розвитку освіти міста. Згідно з судовими протоколами, Теофілія мала суперечки з місцевими аристократами з фінансових та майнових питань. У володінні Теофілії перебували величезні маєтки. В українському фільмі про Олексу Довбуша одна із персонажок – Теофілія Яблоновська. За сценарієм княгиня мала докласти усіх зусиль, щоб придушити діяльність опришків, адже від цього залежало її становище. Насправді ж після загибелі ватажка між шляхтою виникла суперечка: кожен хотів похвалитися перед гетьманом Потоцьким і коронною князівною Яблоновською, що саме з його допомогою виявлено “вірність і хвалебний вчинок”.
Онука Теофілії продовжила розвиток міста
Другою відомою власницею Теофіполя стала Теофілія Стрижислава Яблоновська – онука Теофілії Яблоновської з Сенявських. Вона отримала у володіння містечко від свого батька – Юзефа Александра Яблоновського. Сімейне життя Теофілії було складним. Чоловік полюбляв грати у карти та заробив багато боргів. Врешті подружжя з 1784 року почало проживати окремо. Теофілія Стрижислава – у Теофіполі, а князь Юзеф Сапєга – у Ляхівцях. У місті княгиня відремонтувала старий двоповерховий палац, добудувула крило та переробила дах. Теофілія приховувала скрутне матеріальне становище родини, обтяженої боргами. Вона з кожним роком все рідше покидала свій дім, а з часом зовсім перестала активно спілкуватися з людьми. Тіло княгині було поховано у Теофіполі, на території Тринітарного монастиря. У 1977 році місцева влада вирішила зруйнувати будівлю костелу, у якій було розміщено пекарню. Стіни зруйнували вибухами та дістали камʼяний саркофаг з тілом княгині. Подальша доля останків Теофілії невідома.
