Війна — це найстрашніше, що може статися в житті народу. Старші та мудрі люди завжди повторювали фразу, яку не всі сприймали: “Головне аби не було війни”. Лише поживши в містах де велися бойові дії більшість українців зрозуміли, що мирне небо — це надважливо. В історії нашого міста була не одна війна і Проскурів був в окупації не один день. Сьогодні ми згадаємо як Проскурів та область жили в фашистській окупації під час Другої світової війни. Більше інформації дізнайтеся на сторінках сайту yes-khmelnytskyi.com.ua з посиланням на “Всім”.
Життя подолян в окупації
8 липня 1941 року окупанти захопили місто Проскурів, а через два тижні в окупації була вся область. Наш регіон був поділений на дев’ять округів, які очолювали комісари. Найбільше, під час окупації, страждало мирне населення, адже окупанти заганяли людей на поля, будівництво, змушували копати окопи. Що стосується колгоспів, то їх перетворили на громадські господарства. Початок робочого дня розпочинався о п’ятій ранку, а закінчувався о десятій вечора. Селяни отримували заробітну плату — два карбованці та три кілограми зерна за день. Все що вироблялося на подільській землі передавали до окупаційної влади. Все відправляли для німецької армії та тилу.
На території Кам’янець-Подільської області було заборонено продавати на ринку. Торгувати забороняли практично всім: від худоби та птиці до городини та молочних продуктів. Проте були дні коли можна було ярмаркувати. За порушення графіка — великий штраф. Все що селяни вирощували на городі здавали окупантам за безцінь. Продукти відправлялися на фронт, дещо ділили між собою працівники установ, поліція. Що стосується жителів Проскурова та області, то вони потерпали від голоду.
Міське населення, яке працювало на нацистську владу, виживало за рахунок продовольчих карток, які їм видавали.
Але все-таки деякі жителі регіону торгували нелегально, проте ціни на продукти були космічні. До прикладу, кілограм сала коштував 1000 карбованців. Це колосальна сума, враховуючи, що заробітна плата була орієнтовно — 500-600 рублів.
А з 1942 році окупанти почали депортувати наших земляків на примусові роботи до Німеччини. Вони ловили людей та примусово відправляли на роботу.
Жахіття війни в Проскурові: гетто, концтабір, карцер
Проскурівське гетто було організовано у грудні 1941 року. Окупанти огородили територію в центрі Проскурова колючим дротом (сучасний продуктовий ринок) та переселили євреїв. Понад три тисячі євреїв жили в гетто в жахливих умовах: в холоді та голоді. Відповідно багато хто з людей помирав. Ще одне гетто було в селі Лезнево. У 1942 році неподалік гетто відбувалися розстріли євреїв.
У військових казармах в Ракове був розташований концтабір для військовополонених. Це був справжній табір смерті. Людей катували, морили голодом, били. Хто намагався втекти або крав їжу — потрапляв до карцеру. Полонених роздягали до гола, не давали води і їжі. В карцері люди перебували до 14 днів. Потрібно зазначити, що після звільнення Проскурова від німецьких загарбників у братських могилах було знайдено понад 65 тисяч закатованих людей.
Проскурів від фашистів було звільнено 25 березня 1944 року, а 4 квітня цього ж року була звільнена і вся Кам’янець-Подільська область. Нацисти під час відступу намагалися зруйнувати якомога більше будинків, знищили всі запаси продуктів, печі в домах підривали, криниці приводили в непридатність.
Ось така історія нашого міста та області під час окупації у Другій світовій війні. Нелегке було життя наших земляків в окупації, але українці сильна нація і ми все витримали та перемогли ворога!
Сподіваємося, наш матеріал був для вас цікавим і ви більше дізналися про історію рідного краю.