Друга світова війна — частина нашої історії. Напевно, багатьом хотілося б забути цей період, вирвати з пам’яті, проте робити цього в жодному разі не можна. Ми маємо пам’ятати про своє минуле та робити висновки на майбутнє. Мільйони українців брали участь у цій жахливій війні. З кожним роком свідків Другої світової війни стає все менше, тому спілкування з ветеранами, підпільниками, партизанами дуже цінні. Сьогодні ми розповімо про спогади ветерана Другої світової війни Григорія Сергійовича Атаманюка, якими він поділився з журналістами в останні роки свого життя. Більше інформації дізнайтеся на сторінках сайту yes-khmelnytskyi.com.ua з посиланням на “Всім”.
Врятував життя земляків
Григорій Сергійович народився у селі Пилипи-Олександрівські, Віньковецького району Хмельницької області. Коли почалася війна йому було п’ятнадцять років. Ветеран розповів як вперше побачив німців. Військові літаком спустилися у рідне село Атаманюка: пройшлися вулицями населеного пункту, запитали дорогу на Віньківці. За словами Григорія Атаманюка, німці не стріляли в селах, тому їхній візит пройшов спокійно.
Але згодом Григорію загрожувала смерть. Все через те, що він з товаришами випустив дві тисячі земляків, яких німці закрили у підвалі і хотіли розстріляти. Хлопці зірвали замки та випустили людей. Через це їх хотіли вбити та навіть давали за хлопців по 50 тисяч дойчмарок. Григорія та його товаришів хотіли розстріляти і повісити у Віньківцях.
За словами Григорія Сергійовича, їх таки зловили та повезли на розстріл в Дунаївці. Хлопців, разом з іншими, вишукували біля яру. Почали розстрілювати. Коли черга дійшла до юнаків, Григорій, під свист куль, потягнув хлопців з собою у яр. Так вони пролежали на розстріляних земляках до пізньої ночі та боялися поворухнутися аби їх не помітили. Коли на вулиці було темно, хлопці вибралися з яру та пішли пішки до рідного села.
Розписався на Рейхстазі
Німці катували матір Григорія аби вона видала де син переховується. Жінку сильно побили і вона була паралізована 21 день. Після цього випадку хлопець вирішив взяти до рук зброю та дійти до Берліна. Григорій Сергійович дійшов і залишив напис на Рейхстазі. Щоб війна до нас більше не приходила…
Григорій Атаманюк був снайпером-розвідником, дев’ять разів заходив в тил противника, був в полоні. Після війни він ще чотири роки служив у Німеччині. Згодом Григорій Сергійович був учасником локальних воєн у Чехословаччині та Угорщині.
За свою сміливість та мужність ветеран Другої світової війни був нагороджений 42 медалями та орденами.
Григорій Сергійович Атаманюк помер у серпні 2022 року. В той рік коли почалася повномасштабна війна на території України.
Для довідки:
Потрібно зазначити, що у Другій світовій війні взяли участь понад сім мільйонів українців, з яких близько чотирьох мільйонів загинуло. Також було вбито понад п’ять мільйонів мирного населення, знищено 28 тисяч сіл, 700 міст. Що стосується Хмельницької області, то у Другій світовій війни взяли участь близько пів мільйона подолян. В живих залишилося 330 тисяч.
Місто Проскурів та область були окуповані у липні 1941 року, а звільнені у березні 1944 року. За цей період окупанти вбили понад 477 тисяч мирних громадян та військовополонених. Понад 117 тисяч жителів області вивезли на каторгу до Німеччини. На примусові роботи брали українців віком від 18 до 45 років та євреїв від 14 до 60 років. Після Другої світової війни населення Кам’янець-Подільської області зменшилося на 30% в порівнянні з довоєнним періодом. У регіоні фашисти знищили 27 сіл. Ці населені пункти були стерті з лиця землі.
Сподіваємося, наш матеріал був для вас пізнавальним і ви зробили відповідні висновки.