Однією з малодосліджених сторінок історії Української революції 1917-1920 років є функціонування залогів як специфічних армійських структур. Значний ступінь мілітаризації та зосередження великих військових контингентів призвели до того, що залоги Подільської, Волинської та Київської губерній завжди були важливим чинником життя регіону. Також дізнавайтеся про особливості організації роботи прикордонників у Кам’янець-Подільській області у 20-х – 30-х роках 20 століття. Далі на yes-khmelnytskyi.
Передумови створення залогів
Камʼянець-Подільський на початку 20 століття був важливим осередком дислокації частин російської армії. Станом на 1913 рік тут дислокувались 47-й піхотний Український полк, 1-й Лінійний Кубанського козачого війська та 1-й Волзький Терського козачого війська полки, а також штаб 2-ї Зведеної козачої дивізії. Існувала відповідна інфраструктура — казарми, лазарет, достатня кількість квартир для офіцерів тощо.
Ситуація докорінно змінилась у роки Першої світової війни. У місті, яке знаходилось відносно недалеко від лінії фронту, було розташовано чимало військових частин та інституцій, розгорнуто мережу шпиталів. Вже у цей час у місті стала помітною нестача житлових приміщень (як квартир, так і казарм).
Щоправда, на інших сторонах життя військовослужбовців обставини воєнного часу фактично не позначились, оскільки більшість частин перебували у місті, так би мовити, транзитом — пробувши тут кілька днів, вони вирушали на фронт. Позитивну роль відігравало і перебування у місті вищих штабів. Протягом 1916 року у Камʼянці дислокувався штаб 9 армії, а згодом — Південно-Західного фронту.
Після Лютневої революції ситуація у Камʼянецькому гарнізоні почала поступово змінюватись. Навесні 1917 року розпочався процес самовільного покидання вояками фронту, що після поразки літнього наступу Південно-Західного фронту набув масового характеру. Вже наприкінці липня начальнику гарнізону довелось видати наказ, який дозволяв силою зброї запобігати проникненню у місто вояків з ешелонів, які проходили залізничну станцію міста.
Залоги у добу Гетьманату
Більшість частин з міста перевели у місця запланованої дислокації. У ході формування армії Української Держави у Камʼянці розмістили лише 9-й Подільський піхотний полк, 4-й кінно-гарматний полк та штаб 2-ї Подільської прикордонної бригади. Функціонування залоги у цей час повернулось в усталені рамки — перед командуванням дислокованих у місті частин постали питання приведення до ладу фонду казарм, відновлення норм статутної дисципліни тощо. Наприклад, 10 вересня 1918 року начальник залоги полковник Вяземцев своїм наказом створив комісії з офіцерів та лікарів дислокованих у місті частин. У середині того ж місяця було створено аналогічну комісію для реквізиції приміщень на потреби залоги.
Досить цікавою є ситуація довкола утримання арештантів. Падіння дисципліни у період пертурбацій 1917 року стало перепоною на шляху командування залоги, що намагалась відновити порядок у військах. Показовою є ситуація довкола гарнізонного арештного будинку. Штабовий суд у Камʼянці-Подільському, що розпочав роботу на початку серпня 1918 року на першому засіданні розглянув справу козака М. Федоровича.
Помітне місце у житті залоги займали заходи щодо впорядкування та збереження військового майна, що вивільнялось у ході демобілізації. Частину цього майна (вози, одяг, взуття тощо) активно розпродавали населенню. Водночас для охорони майна суто військового призначення, а також для впорядкування запасів було створено склади у приміщеннях казарм. Охорона цих складів стала однією з головних функцій розміщених у місті охоронних підрозділів.
Залоги УНР
Новий етап в історії камʼянецької залоги розпочався у червні 1919 році, коли місто стало головним тиловим осередком армії УНР. Слід відзначити, що до такої відповідальної ролі місто явно не було готове: внаслідок евакуації до Камʼянця державних структур та значної кількості цивільного населення наростали кризові явища у житті міста і гарнізону. У місті зосереджувалась велика кількість військовослужбовців, що уникали служби на фронті. Серед них процвітали азартні ігри, мали місце випадки зловживання становищем, факти дезертирства з розташованих у місті частин. Були й інші проблеми — не вистачало казарм для розміщення козаків та квартир для офіцерів. Очоливши камʼянецьку залогу, генерал Колодій доклав зусиль для ліквідації зазначених недоліків. Було наказано всім клубам зареєструватись у штабі залоги і у дводенний термін надати для ознайомлення свої статути, реорганізовано систему перевезень по місту, категорично заборонялось формувати будь-які частини й видавати оголошення про призов до війська без узгодження з командуванням залоги.
Однією з найгостріших проблем серед тих, що стояли перед командуванням залоги, була житлова. Невелике місто виявилось “окупованим” різноманітними частинами, установами, біженцями. Тому майже у кожному наказі начальника залоги наголошувалось на покаранні для власників житла за неповідомлення про житлові вакансії, кілька разів уточнювався механізм видачі ордерів на житло та порядок користування ними. Залога Камʼянця-Подільського у період перебування тут державного центру УНР навряд чи відповідає еталонному визначенню гарнізону. Водночас вона є рідкісним прикладом життя міської залоги в умовах перманентних бойових дій та боротьби з різноманітними внутрішніми проблемами.
Вплив на місто
Перетворення Камʼянця на головний тиловий осередок українського війська сприяло активізації у місті культурного життя, розгорнули свою роботу культурно-просвітницькі установи двох українських армій, діяльність яких спрямовувалась на виховання в особового складу патріотизму, поширення знань з історії України та культури. Для старшин і козаків проводились лекції та курси. До їх проведення залучали викладачів Камʼянець-Подільського державного українського університету, відомих громадських діячів, котрі у популярній формі розповідали воякам про літературу, історію, українську культуру.
Чимало козаків і старшин активно долучались до письменницької, видавничої, викладацької роботи. Сотник УПА В. Геринович влітку 1919 року перейшов працювати до Камʼянець-Подільського українського університету. Начальник залоги брав активну участь у діяльності Подільського товариства охорони памʼяток старовини та мистецтва і Державного військово-історичного музею.
Ще одну сторону життя залоги можна поставити поруч з культурним життям. Це активна участь у різноманітних державних святах. Під час Шевченківських днів 9-10 березня 1919 року в урочистій ході та молебні брали участь дислоковані у Камʼянці військові частини. Масштабні урочистості відбувались у Камʼянці й 14 жовтня, коли очільники держави, чиновники, а також військовослужбовці 1-го Рекрутського полку дали присягу на вірність Україні.
Залоги Кам’янця-Подільського — це більше, ніж просто військові підрозділи. Вони уособлюють дух незламності та боротьби за свободу, який передавався з покоління у покоління. Історія цих гарнізонів є важливою частиною не лише місцевої, а й загальноукраїнської культурної спадщини, що заслуговує на подальше дослідження та збереження.