Вівторок, 17 Лютого, 2026

Жінки в історії Теофіполя – як на розвиток міста вплинула родина Яблоновських?

Наприкінці 17 століття у Теофіполі на Хмельниччині розпочався новий етап. Влас­ник по­се­лен­ня Пав­ло Кшиш­тоф Се­ню­та, пе­ре­дав володіння землями та людьми кня­зе­ві Ста­ніс­ла­ву Яну Яб­ло­новсь­ко­му – ви­дат­но­му дер­жавно­му ді­яче­ві та блис­ку­чо­му пол­ко­вод­цю. Територія сучасного Теофіполя була повністю знищена нападами татар у період з 1593 року до 1626 року та воєнними діями, що розгортались з 1648 року по 1649 рік. Тоді Ста­ніс­лав Ян Яб­ло­новсь­кий пе­ре­дав ці території сво­єму си­но­ві – Алек­сан­дру Яну Яб­ло­новсь­ко­му. Саме йому геть­ман Іван Ма­зе­па ви­дав гра­мо­ту та звільнив во­ло­дін­ня від спла­ти кон­три­бу­ції. Важ­ли­вою по­ді­єю у жит­ті Александра стало його од­ру­жен­ня з Те­офі­лі­єю Се­нявсь­кою. Вона була донь­кою кня­зя Ми­ко­лая І­єро­ні­ма Се­нявсь­ко­го. Це бу­ла по­дія ве­ли­чез­но­го зна­чен­ня у жит­ті обох маг­натсь­ких ро­дів, пред­став­ни­ки яких бу­ли рів­ни­ми у по­ход­женні, май­но­во­му ста­но­ви­щі та зас­лу­гах пе­ред Віт­чизною та ко­ро­лем. В іс­то­рії Те­офі­по­ля особ­ли­ву роль ві­діг­ра­ли жін­ки. Са­ме в їх­ніх ру­ках се­ли­ще пе­рет­во­ри­ло­ся на куль­тур­ний та ре­лі­гій­ний осе­ре­док. Влас­ни­ці дба­ли про еко­но­міч­не проц­ві­тан­ня, за­хист та роз­ви­ток зе­мель. Далі на yes-khmelnytskyi.

Постать Теофілії увійшла в історію міста

Міс­це на­род­ження та про­жи­ван­ня Те­офі­лії до за­між­жя не­ві­до­ме. Та­кож дос­лідни­ки не від­най­шли її пор­тре­та. Невідомо, де саме проживала родина Яблоновських. У 1718 році княгиня переїхала на Поділля. Родина активно розбудовувала місто, створювала господарське управління та займалась меценатством у Теофіполі. Документи свідчать, що у 1739 році Теофілія видала указ про призначення фундації для заснування та будівництва церков і монастирів. Для цього вона передала кошти на фундації у селах Вовківці та Тараканівка. Будівельні роботи було завершено у 40-х роках 18 століття та освячено храми єпископом Луцько-Брестським Франциском Антонієм Кобельським. Тоді костел став центром громади, яка включала Теофіполь та кілька навколишніх сіл. Згодом тут започаткували парафіяльну школу, що поклало початок розвитку освіти міста. Згідно з судовими протоколами, Теофілія мала суперечки з місцевими аристократами з фінансових та майнових питань. У во­ло­дін­ні Те­офі­лії пе­ре­бу­ва­ли ве­ли­чез­ні маєтки. В українському філь­мі про Олек­су Дов­бу­ша од­на із пер­со­на­жок – Те­офі­лія Яб­ло­новсь­ка. За сце­на­рі­єм кня­ги­ня ма­ла док­ласти усіх зу­силь, щоб при­ду­ши­ти ді­яль­ність оп­ришків, ад­же від цього за­ле­жа­ло її ста­но­ви­ще. Нас­прав­ді ж піс­ля за­ги­бе­лі ва­таж­ка між шлях­тою ви­ник­ла су­пе­реч­ка: ко­жен хо­тів пох­ва­ли­ти­ся пе­ред геть­ма­ном По­тоць­ким і ко­рон­ною кня­зів­ною Яб­ло­новсь­кою, що са­ме з його до­по­мо­гою ви­яв­ле­но “вір­ність і хва­леб­ний вчи­нок”.

Онука Теофілії продовжила розвиток міста

Дру­гою ві­до­мою влас­ни­цею Теофіполя ста­ла Те­офі­лія Стри­жис­ла­ва Яб­ло­новсь­ка – ону­ка Те­офі­лії Яб­ло­новсь­кої з Се­нявсь­ких. Во­на от­ри­ма­ла у володіння міс­течко від сво­го бать­ка – Юзе­фа Алек­сан­дра Яб­ло­новсь­ко­го. Сі­мей­не жит­тя Те­офі­лії бу­ло склад­ним. Чо­ло­вік по­люб­ляв гра­ти у кар­ти та заробив ба­га­то бор­гів. Вреш­ті под­ружжя з 1784 ро­ку по­ча­ло про­жи­ва­ти ок­ре­мо. Те­офі­лія Стри­жис­ла­ва – у Теофіполі, а князь Юзеф Са­пє­га – у Ля­хів­цях. У місті княгиня відремонтувала ста­рий дво­по­вер­хо­вий па­лац, добудувула кри­ло та пе­ре­робила дах. Те­офі­лія при­хо­ву­ва­ла скрут­не ма­те­рі­аль­не ста­но­ви­ще ро­ди­ни, об­тя­же­ної бор­га­ми. Во­на з кожним роком все рід­ше по­ки­да­ла свій дім, а з ча­сом зов­сім пе­рес­та­ла ак­тивно спіл­ку­ва­ти­ся з людь­ми. Ті­ло кня­ги­ні бу­ло по­хо­ва­но у Теофіполі, на те­ри­то­рії Три­ні­тар­но­го мо­нас­ти­ря. У 1977 ро­ці міс­це­ва вла­да ви­рі­ши­ла зруй­ну­ва­ти бу­дів­лю кос­те­лу, у якій бу­ло роз­мі­ще­но пе­кар­ню. Сті­ни зруй­ну­ва­ли ви­бу­ха­ми та діс­та­ли камʼяний сар­ко­фаг з ті­лом кня­ги­ні. По­даль­ша до­ля ос­танків Те­офі­лії не­ві­до­ма. 

.......