Події Визвольної війни у період з 1648 року по 1654 рік не оминули і території сучасної Хмельниччини. Відомо, що влітку 1648 року під ударами загонів Максима Кривоноса і повстанців впали міста Полонне та Ізяслав. Далі основні сили Максим Кривоніс повів до Старокостянтинова, де відбулась битва, яка закінчилась перемогою козацько-селянських військ. Звідти частина полків рушила на Меджибіж, де вирувало народне повстання. Водночас на Поділлі активно діяли повстанські загони під проводом Гоголя, Олександренка, Чуйка, Трифона з Бершаді, Кішки з Ямполя та багатьох інших. Далі на yes-khmelnytskyi.
Упродовж подій Визвольної війни землі Поділля були залиті кровʼю
На Подністровʼї і під Камʼянцем-Подільським активну діяльність розгорнули загони С. Морозовицького, а також місцеві повстанські загони. Розпочалася довготривала облога Камʼянця-Подільського. Загальна кількість повстанців досягла 10 тисяч осіб. Вони перейшли у наступальні дії і зайняли міста Сатанів, Зіньків, Гусятин, Миньківці, Дунаївці, Сокіл, Калюс. За кілька місяців розпочався похід селянсько-козацького війська, яку очолював Богдан Хмельницький. Блискуча перемога під Пилявцями сприяла подальшому розвитку Визвольної війни на Поділлі. Розгорнулись жорстокі бої за Ізяслав, Шепетівку, Меджибіж, Гриців, Лабунь. Вся земля була залита кровʼю. Не припинялась боротьба і у період з 1650 року по 1653 рік. Перемога української армії під Батогом 1-2 червня 1652 року дала новий поштовх Визвольній війні на Поділлі. Виступи і Зінькові, Сатанові, Ямполі, Острополі закінчилися звільненням цих міст. Події Визвольної війни українського народу повністю охопили територію Хмельницької області. Майже у всіх містах і великих населених пунктах відбулась кровопролитна боротьба за визволення з-під іноземного ярма, за волю народу.
Як розвивались події Визвольної війни у Полонному?
На початку 1648 року вся Україна вибухнула вогнем визвольної боротьби проти польсько-шляхетського панування. Після перемоги під Жовтими Водами та Корсунем Богдан Хмельницький направив на Поділля та Південно-Східну Волинь загони під керівництвом М. Кривоноса. Після того, як козацькі загони захопили Бердичів, Любартів, Чорторию, вони пішли 10 липня до міста-фортеці Полонного. Володар міста князь Любомирський саме тоді заново відбудував фортецю і вихвалявся, що війська тут можуть витримати навіть трирічну облогу. Запеклі бої тривали три дні. 12 липня місто впало, козаки жорстоко розправилися з визискувачами-панами та орендарями. У цьому їм допомогли місцеві жителі. Про допомогу полончан козацьким військам йдеться у романі Н. Левицького “Князь Єремія Вишневецький”. Невдовзі після звільнення Полонного тут побував Богдан Хмельницький. Це відкрило шлях до подальшого просування у глибину Волинського воєводства. Після цього польську шляхту охопив великий жах. К. Радзивіл, який з тривогою слідкував за розвитком повстання на Волині, повідомляв, що після взяття Полонного, шляхту, “такий охопив жах, що багато наших, покинувши замки, міста, містечка без всякої оборони залишили їх козакам: Заслав, Остріг, Корець, Тучин”. У період з 1656 року по 1657 рік козацькі загони знову зʼявилися на території району. У грудні 1666 року через Полонне та Лабунь пройшла татарська орда та спустошила все на своєму шляху.
Роль Зінькова у роки Визвольної війни України
Активну участь у Визвольній війні разом з подолянами взяли і мешканці села Зіньків, яке у той час було одним із важливих міст Поділля та відігравало важливу роль в економічному та культурному житті краю. Зіньків напередодні 1648 року входив до складу Подільського воєводства. Жителі Зінькова, як і інші мешканці краю, зазнавали жорстокого соціального і національно-релігійного гніту. Вирішальну роль у спалаху масового повстання селян і міщан Летичівського та Камʼянець-Подільського повітів Подільського воєводства відіграв визвольний похід по території Брацлавщини й півдня Волині наказного гетьмана, черкаського полковника Максима Кривоноса і, зокрема, його перемога під Старокостянтиновом над армією польських магнатів. З другої половини липня у національно-визвольну боротьбу долучились і мешканці Зінькова та його околиць. До цього часу частина Поділля вже була звільнена від польської шляхти. Почався бурхливий процес творення полків за козацьким зразком. Особливої сили повстанський рух набув у межиріччі Калюса і Студениці. На берегах річки Ушиці боротьбу очолив Остап Гоголь, прадід геніального письменника М. Гоголя. Зіньків перетворився у центр формування кількатисячного полку, який очолив міщанин Григорій. Рух повстанців на Поділлі отримав назву опришківського. На початку вересня 1648 року одним з його центрів виступає Зіньків. На території Летичівського й східної частини Камʼянецького повітів почалося формування Подільського полку з центром у Барі. На початку 1649 року місто Зіньків стає місцем зосередження полків Лянцкоронського, Острога, князя Синявського. На початку лютого поляки захопили Бар. Почалася боротьба місцевих козаків за повернення міста та його околиць до складу Української держави. У листопаді 1654 року 30-тисячна польська армія перейшла у наступ проти Української держави і, прямуючи через Дунаївці, узялась до відновлення “вогнем і мечем” польських упорядників. По дорозі на Бар її підрозділами було зайнято й Зіньків. У квітні 1655 року почалося звільнення Поділля від польської шляхти. Полковник Михайло Зеленський послав козацький підрозділ для заволодіння Зіньковом. Проте визволити місто вдалося, коли під Баром знову зʼявилося українсько-московське військо на чолі з Богданом Хмельницьким.
Як Хмельниччини вшановують памʼять героїв?
Хмельничани шанують памʼять про своїх славних героїв. На місцях подій встановлені памʼятники і памʼятні знаки, звитяжці увічнені у творах подільських митців. У селі Пилява Старосинявського району встановлена стела “Пилявецька битва”, камінь-стела на місці загибелі уманського полковника І. Ганжі, насипано курган на полі, де відбулася битва. Памʼятник жертвам Визвольної війни встановлено у Сатанові Городоцького району. У деяких районних та обласному центрі встановлені памʼятники Богдану Хмельницькому. У музеях області створені постійні та тимчасові виставки, присвячені цим подіям: “Стежками козацької слави”, “Культура і побут українського козацтва”, “Творець історії України Б. Хмельницький”, “Події Визвольної війни на Хмельниччині”. У Старосинявському музеї створено експозицію “Пилявецька битва”. Бібліотеки області широко популяризують літературу про героїчні сторінки нашого народу. Відбуваються вечори історичного портрета, читацькі конференції, літературно-мистецькі вечори, історичні читання. Обласна наукова бібліотека підготувала і видала методично-бібліографічні матеріали “Українському козацтву — 500 років” та “Б. Хмельницький — видатний гетьман України”. Тема козацтва знайшла широке відображення у творчості подільських письменників, поетів, композиторів, художників. Це твори А. Ненцінського “Комаргород”, А. Сваричевського “От де наша слава”, В. Семеновского “Дума про козацьку славу”, М. Магери “Казка про Хоробрих з Найхоробріших”, І. Іова “Запорізький майдан”, “Була у мене козацька люлька”. Відомі художники А. Бесараба, Б. Негода, Ф. Чорнобай відобразили тему козацтва у своїх картинах, а триптих останнього “Визвольна війна 1648-1654 рр.”та портрет Богдана Хмельницького зберігаються у фондах обласного краєзнавчого музею. Багато пісень написано подільськими композиторами В. Атаманом, М. Люшнею, М. Мельником. А найвідоміша пісня “Козацькому роду нема переводу”, створена народним артистом України, композитором М. Балемою у співдружності з поетами П. Карасем та М. Воньо, звучать далеко за межами України. Вже традиційним стало свято козацької звитяги в Пиляві “Козацькому роду нема переводу”. Такі ж дійства проходять у Старокостянтинові, Полонному, Городку, Дунаївцях та Деражні. В їх програмі — відкриття та освячення памʼятників та памʼятних місць, козацькі свята та забави на стадіонах, центральних площах, у закладах культури області.
