Ми продовжуємо гортати сторінки історії Другої світової війни та розповідати про події минулих років. Це був страшний період для нашого міста та країни загалом. Багато життів забрала ця війна, зруйнувала будинки, знищила цілі села, забрала дитинство у дітей. Але українці не підкорилися ворогові та намагалися боротися з окупаційним режимом. У місті Проскурів та багатьох інших населених пунктах функціонували підпільні організації. Сьогодні ми поговоримо про двох підпільниць, які на саморобній друкарській машинці писали історію окупованого Проскурова. Це Марія Ченаш та Марія Трембовецька. Більше інформації про дівчат-підпільниць читайте на сторінках yes-khmelnytskyi.com.ua з посиланням на “Всім”.
Інформаційна боротьба проти окупантів
Проскурів був окупований 8 липня 1941 року. Німці захопили наше місто, а згодом і область. Над мирним населенням знущалися, змушували важко працювати, відправляли на примусові роботи до Німеччини, а на території міста було організовано гетто для євреїв. Проте не всі скорилися окупаційному режиму. В перші дні окупації почала діяти підпільна організація. Її учасники збиралися на конспіративних квартирах для комунікації та виконання різного роду завдань. В основному підпільники виводили з ладу німецьку техніку, допомагали військовополоненим, євреям, роздавали листівки.
Велику роль під час війни грає інформація. У мирних жителів достовірної інформації було обмаль, адже окупанти випускали власну газету, транслювали жителям те, що радянська армія здає позиції і т.п. Тобто подавали інформацію, яка вигідна для них. Саме тому підпільники намагалися донести до жителів Проскурова правдиві дані. Спершу хлопці та дівчата від руки писали листівки та розповсюджували їх містом: клеїли на вагони, розкидали на ринку. Але непросто від руки написати понад тисячу листівок, адже почерк могли впізнати. Це було ризиковано. До німецької типографії відправили людей, які поступово збирали свій мобільний друкарський верстат.
Молоді та сміливі
До типографії нацистської газети “Український голос” були направлені дві подруги, однокласниці, дві Марії — Трембовецька та Ченаш. Дівчата впродовж кількох місяців виносили в чоботах папір, фарбу, шрифт. Вони щодня передавали до підпільної організації понад 30 друкарських знаків. Це було дуже цінно для підпільної роботи. Також Марія Ченаш і Марія Трембовецька виносили німецькі бланки, які згодом допомогли сотням молодих людей. Річ у тім, що молодь під час окупації масово вивозили до Німеччини на важкі роботи. А ось в цих бланках вписували, що людині протипоказані фізичні навантаження.
Підпільники докупили необхідні елементи у німецьких магазинах і таким чином створили підпільну друкарню. З квітня 1942 року почали масово друкувати листівки.
У листівках йшлося про каторжні умови праці наших людей в Німеччині, про успіхи радянських воїнів на фронті, про єврейське гетто. Також підпільна друкарня забезпечувала підпільників необхідними документами, штампами, печатками. Друкувалися паспорти, нічні перепустки, прописки, ордери тощо.
Зрозуміло, що німців надзвичайно непокоїв підпільний рух, тому вони кинули всі сили аби знищити хоробру молодь. І їм це вдалося, у 1943 році лідери підпільного руху в Проскурові були вбиті, а інших підпільників закатували у концтаборах.
Нелегка доля випала Марії Трембовецькій. Її заарештували та катували цілий місяць аби вона видала членів підпільного комітету. Разом із Марією у камері була ще одна підпільниця — Ольга Кшенівська. Але дівчата витримали всі тортури та не сказали ні слова. Смерть підпільниць була страшною: на них спустили голодних вівчарок, які роздерли дівчат на шматки.