Друга світова війна — залишила після себе плачевний слід. Німецькі фашисти нищили, руйнували, вбивали, знущалися. Україна віддала кращих своїх синів та дочок аби побороти нацистську навалу. Війна торкнулася кожного куточка української землі. Проскурів не виключення. Місто було у окупації майже три роки. Це був страшний період для жителів Проскурова. Війна залишила після себе зруйновані будинки, скалічені долі, напівпусте місто… Сьогодні ми поговоримо про те, як відбувалася відбудова Проскурова після Другої світової війни. Більше інформації дізнайтеся на сторінках сайту yes-khmelnytskyi.com.ua з посиланням на “Всім”.
Свято зі сльозами на очах
Місто Проскурів було звільнено від фашистських загарбників 25 березня 1944 року. Це було свято зі сльозами на очах. Хоча Проскурів було звільнено, проте війна тривала та забрала із собою не одне людське життя. Визволення Проскурова тривало одну добу, вуличних боїв не відбулося, проте місто зазнало значних руйнувань. Проскурів потребував відновлення. Відбудова потрібна була багатьом містам, адже ворог руйнував, нищив.
Найперше за що взялися керманичі — відбудова комунальних каналів та житлових будинків. У місті не працював водогін, зруйнована електростанція, дороги були понівечені, а на деяких ділянках автошляхів знаходилася зруйнована військова техніка. Що стосується житлового фонду, то лише деякі будинки були зруйновані вщент. А загалом у більшості була однакова проблема — вибиті вікна, пошкоджений дах.
Реконструкція Проскурова та будівництво центральної площі
Будемо відвертими, архітектура Хмельницького не надто вражає своїми спорудами. А сто років тому у місті були лише двоповерхові та триповерхові будинки. Будівлі були хаотично побудовані і це не подобалося вищому керівництву. Саме тому, перед війною, у 1937 році був затверджений генеральний план реконструкції Проскурова у якому передбачалася розбудова міста терміном на п’ять років. Проте Друга світова війна змінила всі плани. До реконструкції Проскурова повернулися лише у 1945 році. План трішки змінили та почали реалізовувати розбудову міста. Після війни вдалося побудувати такі об’єкти:
- Центральна площа. У 1941 році Проскурів став обласним центром, але великої площі для демонстрацій, урочистих подій у місті не було. Біля кінотеатру Чкалова (сучасний кінотеатр Шевченка) була невелика локація, але ця площа була малою за розміром. Саме тому вирішили збудувати велику площу Леніна (сучасний Майдан Незалежності). Розпочали роботи у 1947 році. Також відразу був розроблений план будівництва Будинку рад (сучасна облдержадміністрація). Також напроти державної будівлі побудували три багатоповерхівки.
- Новий парк. Сучасний парк імені Михайла Чекмана був створений у 1949 році. До цього часу у місті функціонував лише парк біля кінотеатру Чкалова. Міські керманичі прийняли рішення, що у обласному центрі має бути ще один парк для дозвілля. Цей парк був створений, переважно, самими людьми. Люди добровільно-примусово приходили у свій вихідний день та садили дерева, вивозили вручну землю, викопували став. У створенні парку взяло участь понад тисячу молодих людей. Саме тому парк був названий “Комсомольським”. Територію сучасного пляжу також створили люди. Крім того, фактично, вручну був насипаний “Острів кохання”.
- Залізничний вокзал. Під час війни залізничний вокзал був зруйнований, тому після Перемоги довелося все відновлювати. У 1952 році побудували нове, двоповерхове приміщення вокзалу. Також облаштували привокзальну площу для зручності подорожуючих. А через два роки обласний центр перейменували, тому на привокзальній площі встановили пам’ятник гетьману Богдану Хмельницькому. Залізничний вокзал зазнав реконструкції у 1980-х роках.
Промисловий центр України
Війна змінила не лише Проскурів, а й територію України. До початку військових дій наше місто було прикордонним, а після 1945 року кордони держави розширилися. Проскурів розвивався в транспортному напрямку, адже на території міста був перетин шляхів із заходу на схід, північ, південь.
У місті будуються промислові підприємства. До війни в обласному центрі функціонував лише цукровий та механічний заводи, які постраждали під час бойових дій. Ці два підприємства були відбудовані. А у 50-х роках минулого століття почали будувати підприємства всесоюзного значення. Нові заводи, фабрики, комбінати позитивно вплинули на розвиток обласного центру, були створені нові робочі міста, будувалися житлові будинки.
Додамо, що після війни Проскурів почав збільшувати свої території — з’являються нові мікрорайони. У 1946 році села Заріччя та Гречани приєдналися до обласного центру. Сьогодні це мікрорайони міста де мешкає тисячі хмельничан.
Потрібно зазначити, що місто Хмельницький був не лише важливим промисловим центром. Ще до війни наше місто мало статус військового містечка, адже у 30-х роках минулого століття в Проскурові розбудовували містечко для танкістів, був розташований червоний козачий корпус. Після Другої світової війни обласний центр продовжував розвиватися у військовому плані. У місто перевезли танкове училище (на тому місці розташована сучасна Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького). Також були створені танкова та мотострілецька дивізії. Для військових будували казарми, житло.
Хто займався відбудовою міста Проскурів у повоєнний період?
Гнат Чекірда — архітектор, який і займався відбудовою міста Проскурів після Другої світової війни. Майбутній архітектор народився поблизу Проскурова у селі Грузевиця. На початку війни наш земляк був мобілізований до армії, проте він отримав контузію. Гнат Чекірда потрапив у полон та був у найжорстокішому концтаборі в Бухенвальді. Намагався кілька разів втекти, проте спроби були марними. Наш земляк пережив всі жахіття та після лікування в госпіталі повернувся на рідну землю. Він був дуже талановитим, тому його призначили на посаду головного архітектора міста Проскурів. Гнат Чекірда створив велику кількість проєктів. Один із перших — пожежне депо, а сьогодні це кінотеатр “Планета”.
Архітектор пожежним депо вирішив виділити центр міста, адже будинки були хаотично побудовані. І саме за допомогою цієї споруди Гнат Чекірда вирішив зробити своєрідний акцент. Він розробив такий проєкт де звичайне пожежне депо виглядало як ратуша. План будівництва був затверджений ще у 1946 році, проте дали фінансування на будівництво пізніше. В результаті у 1954 році пожежне депо було збудоване у центрі міста. Раніше там були розташовані автомобільні гаражі. Біля депо облаштували майданчик, а поруч побудували універмаг. Згодом місцеві назвали цю локацію “п’ятачок”.
Гнат Чекірда також збудував у Хмельницькому Будинок рад, театр ляльок, готель “Жовтневий”, будинок обласної ради профспілок тощо.
Ось так відбудовували наше рідне місто після фашистської навали. Звичайно, на облаштування обласного центру витратили чимало коштів та на це пішов не один рік. Проте історія вчить нас простим речам — будинки, споруди, міста можна відновити, відбудувати, а ось людські життя повернути неможливо.
Сподіваємося, наш матеріал був для вас пізнавальним і ви більше дізналися про історію рідного міста.