Події І світової війни, Української національної революції та польсько-більшовицької війни 1919-1921 рр. змінили багато що, але не кордон по Збручу. Він і далі залишався там, де й був, а саме по Збручу. А тому мешканці Волочиська мали можливість і далі промишляти на ньому. Єдиною перешкодою для них стали прикордонники 22-го Волочиського загону. Детальніше про це розповість видання yes-khmelnytskyi.
Встановлення «Ризького кордону» по річці Збруч за польсько-більшовицьких часів
Як зазначає дослідник Сергій Гуменний, після війни, революції і наступної війни кордон знову проліг по річці Збруч. До цього він був між Австрійською та Російською імперіями. Детальніше про це тут. Цей кордон було встановлено в результаті підписання Ризького миру між Польщею та більшовицькою Росією в 1921 р., а тому й кордон називали «Ризьким». Він позначався з допомогою 2290 послідовно пронумерованих прикордонних знаків.
Що заважало мирному існуванню польсько-радянського кордону
Польсько-радянський кордон формувався в складних умовах. Обидві сторони не поспішали створювати комісії, які б точно визначили межі кордону. Інколи селяни навіть підкуповували членів комісій, щоб кордон не перерізав їх поля чи городи. А коли ж його все ж встановили, то не мали ресурсів, щоб захищати цей кордон. А тому в першій половині 20-х рр. по всьому польсько-радянському кордоні постійно відбувалися бойові дії. Польський історик Генрік Домінічак, вивчаючи початковий період існування «ризького кордону», звертає увагу на активізацію радянських диверсантів (друга половина 1924 р.), які практикували «маятникові» міграції та збройні атаки, таким чином створюючи численні прикордонні інциденти. Загалом поляки звинувачували радянських диверсантів, а радянська пропаганда трубила про те, що «західна буржуазія намагається знищити молоду республіку».
Продовжувала існувати і контрабанда. Щоправда ситуація ненадійної охорони державних кордонів була неоднаковою по всій довжині польсько-радянського кордону. У районах, де кордон пролягав вздовж р. Збруч і хоча б частково збереглася довоєнна прикордонна інфраструктура, незаконних перевезень із радянської сторони до Польщі чи навпаки, було набагато менше. Але навіть охорона реанімованого історичного «збручанського кордону» стикалася із певними труднощами у верхній течії річки. Органи держбезпеки УСРР за червень 1923 р. повідомляли, що «річка Збруч не являє собою непрохідної перешкоди, оскільки вона рясніє бродами, яких нараховується до 206. На відрізку від Збручського цукрового заводу [імовірно мається на увазі колишня цукроварня акціонерного товариства «Збруч» у с. Фридрихівка – тепер м. Волочиськ] до с. Заенчики [із 1945 р. с. Зайчики Хмельницької обл.], глибина річки Збруч коливається від половини до одного аршина [давня одиниця довжини, що становить 71,12 см] і звичайно, що тут річка прохідна у будь-якому місці».
Створення та розвиток радянської прикордонної служби
Зважаючи на такі труднощі охорони кордону, радянська влада розпочала формування спеціальних частин, які б могли професійно захищати кордон. Взагалі датою заснування радянської прикордонної служби є 30 березня 1918 року. В травні цього ж року В. І. Ленін підписав декрет Ради Народних Комісарів про заснування прикордонної охорони РРФСР. У ньому було визначено завдання охорони кордонів пролетарської держави, розкрито її політичне, військове та економічне значення. З часом структура прикордонних військ стала такою: округ (у випадку Волочиська – Київський) – загін – комендатура – застава.
Коли і де було створено 22-й Волочиський прикордонний загін
Після окупації України більшовики розформували ряд регулярних військових частин та відправили військовослужбовців охороняти державні кордони. Саме так у Волочиську на базі царської 19-ї Волочиської бригади прикордонної сторожі в радянський період утворено 22-й Волочиський прикордонний загін, який ніс службу аж до початку Другої світової війни. Цей підрозділ прикордонної служби входив до складу 28-ї бригади 12-ї прикордонної дивізії з центром в Кам’янці-Подільському, а бригада входила до Київського прикордонного округу. Свій номер прикордонний загін у Волочиську отримав вже в 1925 р. (а за даними волочиського краєзнавця Володимира Матусяка значно раніше, а саме з весни 1924 р.). Зокрема, у Волинській губернії були такі загони: 19-й Олевський, 20-й Славутський. В Подільській губернії: 21-й Ямпільський, 22-й Волочиський, 23-й Кам’янець-Подільський, 24-й Могилів-Подільський.
Волочиські прикордонники розмістили заставу та маневрену бригаду кіннотників в маєтку місцевого землевласника, графа Льва (Леона) Янушевича Ледоховського. Останній проживав з родиною на території, яку сьогодні займають професійний ліцей та санаторій «Райдуга».
В що одягалися прикордонники
Було також затверджено інструкцію з несення прикордонної служби, а за кілька місяців, у вересні, для вартових кордону було встановлено форму одягу: кашкети та папахи із зеленим верхом. З 1935 р. у прикордонних військах вводиться кашкет з темно-синім околишем, світло-зеленим верхом, чорним розширеним козирком і чорним клейончастим підборідним ремінцем. Поряд з цим для командного та начальницького складу вводилася вовняна пілотка кольору хакі з малиновими кантами по верху бортів та швів ковпака. Крім того залишався сукняний «шолом-будьонівка» сірого кольору. Влітку поза строєм дозволялося носити білі гімнастерки, білі френчі навипуск з білими штанами і черевиками. На кашкетах дозволялося носити білі чохли. З 1938 р. було дозволено носити френч навипуск з темно-синіми штанами.
Чисельність порушень кордону
Діяльність контрабандистів змушувала владу суворо їх карати. За такі порушення давали не менше 3 років і вищу міру покарання при обтяжуючих обставинах». Але ці дії давали мало ефекту, адже у 1921 р. ситуація на кордоні набирала кризового характеру: «за період з 25 серпня по 25 вересня затримано [на відрізку Київського прикордонного округу] 426 контрабандистів, 809 порушників кордону, 35 перебіжчиків, загальною кількістю 1270 осіб. Поляки заявляли, що на їхній частині кордону найактивнішими дільницями по ввезенню і вивезенню контрабанди є відрізок Сатанів – Волочиськ – Корц [імовірно – Корець])».
У 1929 р. чисельність радянських прикордонних військ збільшилася у півтора рази відносно рівня 1924 р., через «активізацію ворожої розвідки та провокації на кордоні». З 1932 р. небо над кордоном розпочала патрулювати авіація. Також радянськими прикордонниками, із місцевого населення, створювалися спеціальні «бригади сприяння», що мали спостерігати за появою в прикордонні невідомих осіб та підозрілими змінами на території сусідніх держав.
В 1939 р. з 1 січня по 13 червня Волочиські прикордонники затримали 31 порушника кордону.
Отже, радянська влада зробила все можливе, щоб тримати кордон на замку. І прикордонники 22-Волочиського прикордонного загону активно це робили на своїй ділянці кордону. Про цікаві випадки порушення кордону в цей період читайте тут.