Протягом 20 років існування радянсько-польського кордону тут відбулося тисячі випадків його порушення. Намагалися перетнути кордон шпигуни, контрабандисти, військові загони, групи диверсантів (переважно з радянської сторони) та люди, що рятувалися від радянської колективізації та голодомору. На сторожі польської частини кордону в районі Волочиська стояв Корпус Охорони Прикордоння (КОП) – батальйон «Скалат», а з радянської – 22-й Волочиський прикордонний загін. Детальніше про це розповість видання yes-khmelnytskyi.
Причини порушення кордону контрабандистами
Як зазначає дослідник Е. Цибульський, причин створення надійного кордону було багато. Одна з них – це перешкода переміщенню населення з «процвітаючого» СРСР до «загниваючого» Заходу. Про створення радянської прикордонної служби та 22-й Волочиський прикордонний загін читайте тут.
В 1921 р. більшовики, намагаючись покращити економічне становище своєї держави, запровадили НЕП – нову економічну політику, яка дозволяла використовувати деякі ринкові механізми в господарюванні. Але запровадження НЕПу хоча й дозволило населенню України вилізти з «болота соціалістичних злиднів», але не привело до швидкого наповнення споживчого ринку. Виходом з ситуації стала так звана споживча контрабанда. В той час як купівельна спроможність населення поступово зростала, але радянські підприємства все ще не могли задовольнити потреби населення, попит на продукцію легкої та харчової промисловості (одяг, взуття, продукти харчування) істотно перевищував пропозицію, а це штовхало населення до не зовсім законних методів забезпечення себе всім необхідним. До переліку предметів і товарів незаконного ввезення в цей період входили: різноманітна мануфактура, шкіра й готові вироби з неї, різновиди галантереї, парфуми, спиртні напої. Окреме місце займали товари першої необхідності й продукти харчування, які можна було купити або виміняти в Польщі: цукор, сіль, прянощі, чай, какао, шоколад, цукерки, дріжджі, оцет, сірники, свічки, папір.
Крім дефіциту товарів в УСРР причинами для розмаху контрабанди були: слабкість радянської та польської прикордонних служб, бюрократична тяганина при легальному переміщенні товарів, а також високий рівень безробіття по обидва боки кордону, викликаний скороченням промислового виробництва і посівних площ.
«Всесоюзний староста» М. Калінін і волочиські прикордонники
В 1922 р. в Україні побував Михайло Калінін – російський революціонер, член ЦК ВКП(б), тобто чиновник високого рангу. Серед інших міст він відвідав Проскурів, і там Ф. Фомін, член Колегії Подільської ЧК, начальник Проскурівської ЧК та 5-го прикордонного Особливого відділу запросив його у Волочиськ подивитися, як відбувається торгівля на польсько-радянському кордоні.
На кордоні Калініну показали знаменитий міст у Волочиську. Там він побачив шлагбаум, з одного боку якого стояли польські торговці, а з іншого – радянські представники кооперативних організацій, поряд – прикордонники, які контролювали торговельні угоди.
Потім чиновника поводили вздовж кордону. Зустрівши прикордонника, Калінін розпитав його, чи не ходить він до польських прикордонників у гості. Прикордонник відповів, що польські вартові часто приносять шоколад, цигарки та кричать: «Пан русский! Іди покуримо, поговоримо!». Але радянські прикордонники на це не реагують. Пройшли далі. Зустріли ще одного прикордонника, який був одягнений в легеньку стару шинельку, як бійці жартували – підбитій «риб’ячим хутром». На голові – будьонівка із зіркою, на ногах – черевики з обмотками. А по той бік кордону повільно походжав польський жовнір: у кожусі, у хутряній шапці-вушанці та валянках. Коли в радянського бійця запитали, чи він не заздрить польському, то той відповів, що в поляка все чуже, а в нього своє, радянське. Ось такі у Волочиську були прикордонники.
Пізніше, завдяки впливу М. Калініна, у Волочиську було відкрито митницю, а також відбулося прискорення оформлення кордону між радянською Росією та Польщею.
Співпраця з селянами
Для боротьби з порушниками кордону радянська влада встановлювала дружні, добросусідські відносини з селянами, які жили біля кордону. Прикордонники вели велику роз’яснювальну роботу серед населення, допомагали організації колгоспів. Лише чотири прикордонні загони (Ямпільський, Олевський, Славутський та Волочиський) брали участь у створенні 50 колгоспів. Багато сільськогосподарських кооперативів на прохання колгоспників отримували найменування «Прикордонник», імені 10-річчя прикордонної охорони тощо. У 1932 р. почесним прикордонником Кам’янця-Подільського прикордонного загону було зараховано А. М. Горького. За наявною інформацією прикордонники активно сприяли населенню у проведенні сільськогосподарських компаній. Під час збирання врожаю створювалися сотні бригад з прикордонників для збирання хліба та ремонту техніки. З окремих прикладів допомоги можна відмітити такий. В с. Мартинківці, Юринацького району (мабуть, мається на увазі Городоцького району) у неділю бригада прикордонників Волочиського прикордонного загону у кількості 16 чол. почала проводити молотьбу, їх приклад наслідували колгоспники. Бригада протягом дня обмолотила 588 пудів та показала приклад набагато вищої продуктивності праці, ніж у колгоспників. Селяни в свою чергу ставали “вірними” помічниками прикордонників. Завдяки такій співпраці в 1930 р. на дільницях чотирьох прикордонних загонів було затримано 129 порушників державного кордону.
Приклади порушення кордону та дій прикордонників
Порушень було надзвичайно багато. Ось інформація по декількох найбільш цікавих. 22 березня 1926 р. помічник начальника застави 22-го загону комендатури т. Стрекачов і прикордонник Бузманов, повертаючись із перевірки наряду, виявили сліди чотирьох людей, що перейшли з Польщі. Під час переслідування виявилося, що четверо людей, які перейшли, були контрабандистами. При затриманні одного з контрабандистів було вбито і трьох арештовано. Контрабанди було 6 мішків – у сумі 3570 крб. 85 коп. Стрекачову та Бузманову головою ГПУ УРСР оголошено революційну подяку…
Прикордонник 1903 року народження т. Мозгалов, протягом 1927 р. мав 4 великі затримання контрабанди на загальну суму 1500 рублів, затримання зробив завдяки вмілим діям та маскуванню під час охорони держкордону. Т. Мозгалову оголошено низку подяк, і він нагороджений срібним годинником «Іонард» з написом «За добросовестное отношение к делу борьбы с контрабандой».
17 вересня 1928 р. прикордонник т. Кожевніков, який перебував у наряді, затримав трьох порушників кордону з польського боку із трьома мішками контрабанди. Т. Кожевникову оголошено подяку та йому надано відпустку на батьківщину терміном на 2 тижні.
У 1932 р. охоронцями польського кордону виявлено радянського шпигуна, поляка за національністю, Болеслава Коженецького – людину, яка служила в Червоній та Білій армії. 4 грудня 1931 р. він нелегально перетнув польсько-радянський кордон та зустрівся з офіцером радянської розвідки (ДПУ) Буткевичем у Фридрихівці (сучасний центральний район міста Волочиськ Хмельницької обл.).
“Подвиг” мешканки м. Волочиськ Анастасії Грабовської
9 лютого 1934 р. до мешканки м. Волочиськ Грабовської Анастасії на город прийшов невідомий, якого вона, побачивши через вікно, покликала обігрітися. У розмові з невідомим з’ясувалося, що він щойно перейшов із Польщі та боїться бути затриманим. Грабовська вирішила, що затримати його сама вона не в змозі і що він може від неї легко сховатися, тому пообіцяла, що вона проведе його через Волочиськ на дорогу, що йде в тил, так, що застава його не помітить. Щойно стемніло вона провела його по селу і вивела на дорогу, що проходить повз заставу, сказала йому: «Тепер безпечно, можеш йти далі, а я піду додому», а сама відразу ж прибігла на заставу і передала це начальнику застави, який вжив заходів до затримання. Невідомий намагався втекти, але його наздогнали і затримали. Затриманий виявився агентом іноземної розвідки.
Отже, ділянка кордону біля Волочиська була цікавим та неоднозначним місцем. А що ви чули чи знаєте про цей період життя містечка?