У різних районах Хмельницької області ретельно виконували директиви обкому. “Кадрова революція” у період з другої половини 1936 року до початку 1937 року переросла у “великий терор”, започаткований масовими репресивними операціями. Їх ініціювало Політбюро ЦК ВКП(б), яке 2 липня 1937 року затвердило розроблену Сталіним постанову “про антирадянські елементи”. Далі на yes-khmelnytskyi.
У надісланій секретарям обкомів, крайкомів, ЦК республіканських компартій телеграмі пропонувалося “взяти на облік усіх куркулів, що повернулись на батьківщину, і карних злочинців, та негайно їх розстріляти у порядку адміністративного переведення їхніх справ через “трійки”, а інші, менш активні ворожі елементи, щоб були переписані і вислані до районів за вказівками НКВС”. ЦК ВКП(б) вимагало у пʼятиденний термін подати до ЦК склад “трійок”, кількість осіб, що підлягають розстрілу та кількість тих, хто підлягає засланню.
Хто очолював “великий терор” на Хмельниччині?
Головну роль у проведенні арештів зіграли міжрайонні оперативні групи чекістів, створені у колишніх окружних центрах і великих населених пунктах. Очолювали групи відповідальні співробітники обласних управлінь НКВС, начальники міськрайвідділів чи облвідділів. Арештованих доправляли у вʼязниці чи брали під варту у місцях розташування чекістських груп. Арешти санкціонувалися начальниками груп і узгоджувалися з районним прокурором. До участі в операції залучався актив з членів ВКП(б). Для запобігання втеч за кордон окремих куркулів і кримінальників, прикордонним загонам надіслали розпорядження за 5 днів до початку операції перейти на посилений режим охорони.
На території України створювалися 45 міжрайонних оперативних груп. На Хмельниччині вони функціонували у Проскурові, Шепетівці та Камʼянець-Подільському.
Який ліміт арештів існував на Хмельниччині?
Місцевим керівникам дозволяли просити у Москви додаткові ліміти на репресованих. Сімʼї репресованих підлягали виселенню й увʼязненню у табори. Циркуляром від 7 серпня 1937 року про посилення боротьби зі злодіями та рецидивістами НКВС СРСР “простимулював” місцеві апарати щодо виконання оперативного наказу. Виділений для Хмельниччини ліміт передбачав арешт 4 000 осіб, з них за першою категорією (розстріл) мало пройти 1 000 осіб, по другій категорії – 3 000 громадян. Паралельно розпочалися арешти за “національною лінією”. Задовго до появи оперативного наказу “Про фашистсько-повстанську, шпигунську, диверсійну, пораженську і терористичну діяльність польської розвідки у СРСР” розпочалися арешти поляків. На 6 серпня 1937 року було арештовано 257 поляків із 585 запланованих. 3 6 по 9 серпня арештували 554. 3 них у Проскурівському округу – 112, Шепетівському – 96, Камʼянець-Подільському – 35. Особливу увагу нарком НКВС УРСР Леплевський приділив “розгрому українського антирадянського націоналістичного підпілля”. Здебільшого чекісти обʼєднали заарештованих у 47 “групових справ”, 28 повстанських осередків та 5 диверсійних груп, які діяли в Антонінському, Базалійському, Волочиському, Городоцькому, Грицівському, Ізяславському, Камʼянець-Подільському, Красилівському, Ляховецькому, Меджибізькому, Михалпільському, Полонському, Проскурівському, Старокостянтинівському, Теофіпольському, Шепетівському районах Хмельницької області. 3 утворенням у вересні 1937 року Камʼянець-Подільської області сформувалося нове обласне УНКВС та був сформований позасудовий орган “трійка”.
Створення нових позасудових органів
Для виконання масштабних репресивних операцій 11 вересня 1937 року політбюро ЦК ВКП(б) затвердило на прохання Генерального прокурора СРСР Вишинського спрощений порядок розгляду справ. Передбачалося вручення увʼязненим звинувачувального вироку у справах про контрреволюційне шкідництво і диверсії за одну добу до розгляду справи у суді. Не допускалось касаційне оскарження вироків. Вироки про найвищу міру покарання (розстріл) виконувались негайно після відхилення прохання засуджених про помилування. Вище політичне керівництво було невдоволене діяльністю “трійок”, які не справляються з величезним напливом справ. Тому оперативним наказом створювався новий позасудовий орган “вища двійка”. Це комісія у складі наркома НКВС СРСР та прокурора СРСР.
На території Хмельницької області теж діяла “двійка”, яка за зшитими у вигляді альбомів списками визначала долю громадян за першою (розстріл) та другою (табірне увʼязнення) категоріями. Кожні 10 днів підписані місцевою “двійкою” списки відправляли до “вищої двійки”. Після їх затвердження виконувалися вироки. Механізм застосовувався при реалізації усіх “національних операцій”. По “польській лінії” у період з 1937 року по 1938 рік в Україні було заарештовано 56 516 осіб, з яких 44 467 – поляків. У Проскурові було репресовано 1336 поляків, у Дунаєвецькому районі – 849, Білогірському – 574 особи польської національності.
У Камʼянець-Подільську був створений “конвеєр смерті”
При аналізі справ репресованих громадян складається враження, що Камʼянець-Подільська область була нашпигована резидентами та агентами польської та інших розвідок. Співробітники управління НКВС по Камʼянець-Подільській області Северин і Кракович розкрили “технологію” формування “резидентів та шпигунів”. Коли вони потрапили за ґрати за “порушення соціалістичної законності”, свідчили, що “з серпня 1937 року по серпень 1938 року під слідством перебувало 16 тисяч осіб, з них до 90 відсотків зізналися у тих чи інших протидержавних злочинах. Северин стверджував, що “тільки в одній Камʼянець-Подільській області за рік викрили 10 тисяч польських шпигунів”. Керівництво УНКВС у Камʼянець-Подільській області фальсифікувало кримінальні справи та постійно вимагало збільшення лімітів на репресії. Воно сподівалося таким чином вберегтися від звинувачень у недостатньо наполегливій боротьбі з ворогами народу. За період “великого терору” тільки позасудовими органами “двійкою” та “трійкою” засуджено 13 848 осіб, у тому числі до найвищої міри покарання – 13 275 арештованих або 96%. “Трійка” УНКВС Камʼянець-Подільської області перетворилася на кривавий конвеєр смерті. Найжахливіші звірства “вищої двійки”, “трійки” УНКВС трапилися у грудні 1937 року, коли до розстрілу було засуджено 1956 осіб. У лютому 1938 року вироком позасудових органів було страчено 1938 заарештованих, у березні 1938 року – 1797, квітні – 858, травні – 1868, вересні – 1662 особи. Всього за рік за рішенням “вищої двійки”, “трійки” УНКВС було знищено 13 078 громадян області. З 56 засідань “трійка” УНКВС по Камʼянець Подільській області жодного разу не розглядала питання увʼязнення до виправно-трудових таборів.
“Великий терор” продовжувався до середини листопада 1938 року і був зупинений директивами ЦК ВКП(б) і РНК СРСР. Перша з них від 15 листопада 1938 року скасувала практику розгляду справ арештованих “трійками”, друга – від 17 листопада 1938 року – заборонила проведення “масових операцій з арештів і виселення”. Тож завершення “великого терору”, як і його початок – це суворо централізований процес, яким керували Сталін і його соратники.
